Яценко Антон Володимирович

Депутат Верховної Ради 6, 7, 8, 9 скликання, неодноразово помічений за кнопкодавством та гречкосійством. Фігурант антикорупційних розслідувань.

У 2023 році Яценко потрапив у скандал через прапор з подякою від 3-ої окремої штурмової бригади ЗСУ, який начебто подарували нардепу бійці з передової. У бригаді згодом спростували інформацію про передачу прапора та зазначили, що це є спробою дискредитації 3-ої ОШБ.

У тому ж році очільниця Умані Ірина Плетньова звинуватила Яценка в тому, що той нібито "натякав" про потенційні домовленості з російськими окупантами, у разі їхнього успішного наступу. Сам Яценко таку заяву очільниці Умані спростовує. 

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Через спротив громадськості станом на початок 2024 року президент не підписав законопроєкт, а отже він лишається нечинним.

У 2022 році увійшов до складу Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, звільнившись від обов’язків члена Комітету з питань екологічної політики та природокористування.

У 2021 році Яценко увійшов до фракції "Батьківщина", проте менше ніж за рік вийшов із неї і став позафракційним.

У 2021 році Рух ЧЕСНО дослідив, що Яценко має наукове знання і отримує доплати за звання. 

У 2020 році Яценко гречкосіяв в школах міста Умані, де першокласникам дарували пакунки з ім’ям нардепа.

У 2020 році за перші три тижні вересня 6,5 тисячі доларів спрямував на рекламу у Facebook. Загалом від початку року політик заплатив за Facebook-рекламу понад 23 тисячі доларів. У 2020 році він агітував за кандидатку на посаду мера Умані від партії “За майбутнє” Ірину Плетньову. 

У 2020 році балотувався першим номером в Уманську міську раду та Черкаську обласну раду від партії "За Майбутнє" як 1 номер у списку. Після того, як партія пройшла до обидвох рад відмовився від мандатів та залишився депутатом Верховної Ради. Це свідчить, що нардеп свідомо вводив в оману виборців і намагався протягнути людей у списку партії..

У 2019 році Антон Яценко задекларував два подарунки в негрошовій формі на 23 млн 310 тис. 230 грн і на 47 млн грн його дружині Людмилі Кравчук від Івана Кравчука, її батька й тестя народного депутата.

У 2019 році був обраний до Верховної Ради як безпартійний самовисуванець за 200 округом (Черкаська область). Згодом приєднався до депутатської групи "За майбутнє". Член Комітету з питань екологічної політики та природокористування.

За даними аналітики Руху ЧЕСНО, Яценко провів найдорожчу передвиборчу кампанію серед інших кандидатів на Черкащині, загалом вибори коштували йому близько 7 млн грн. Левова частка грошей надійшла від родичів кандидата, на яких Яценко задекларував нерухомості на 10 мільйонів доларів та палац на 1500 кв.м.

Витрачені кошти Яценко використовував в тому числі і для гречкосійства, зокрема на своєму виборчому окрузі організував концерти гурту «Не Ангели», Ольги Цибульської та Дзідзьо.

Ще до оголошення парламентських виборів у 2019 році активно "засівав" округ проєктами, пов'язаними з будівництвом площ і фонтанів, а також піарився на державних коштах, наданих його округу як субвенції на соцекономрозвиток.

За даними Руху ЧЕСНО, у 2018 році Яценко став рекордсменом-кнопкодавом серед нардепів Верховної Ради, його ловили на порушенні персонального голосування 97 разів.

У 2018 році гречкосіяв у школах, помічники депутата на 1 вересня вручали школярам пакети з підписом “Першокласникам від народного депутата Антона Яценка”.

У 2015 році балотувався до Черкаської обласної ради від партії “Відродження” першим кандидатом.

У 2014 році обрався до Верховної Ради як безпартійний самовисуванець за 200 округом (Черкаська область), член депутатської групи “Партія “Відродження”. Був головою підкомітету з питань законодавства про адміністративні правопорушення Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Член Президії Політичної Ради партії “Відродження”, з 2018 року - заступник голови партії.

21 лютого 2014 року вийшов з фракції “Партії регіонів”, за кілька днів приєднався до групи “Економічний Розвиток”.

Голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року та у 2012 році - за Закон “Про засади державної мовної політики”, що розширював вжиток російської мови в Україні.

У 2012 році був обраний до Верховної Ради від за списками “Партії регіонів”.

У 2007 році був обраний народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко 79 номером у списку як член партії ВО “Батьківщина”, у 2011 році перейшов до фракції “Партії регіонів”, був членом “Партії регіонів” у 2011-2014 роках.

У Верховній Раді 4 та 5 скликань у 2002-2006 роках був помічником-консультантом на громадських засадах таких народних депутатів: Миколи Карнауха (Соціалістична партія України), Василя Цушка (Соціалістична партія України), Миколи Одайника (Блок “Наша Україна”), Сергія Осики (Блок Юлії Тимошенко).

У 2007 році працював в.о. старшого наукового співробітника наукового відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

У 2005-2006 роках - перший віцепрезидент Тендерної палати України. З 2004 до 2005 року був проректором Київського економічного інституту менеджменту. 2003-2004 роки - обіймав посаду помічника Першого віцепрем'єр-міністр України.

У 2003-2004 роках був завідувачем інформаційно-аналітичного відділу Управління з суспільно-політичних питань Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України. 1998-2002 роки - помічник-консультант народного депутата України.

Закінчив Київський економічний інститут менеджменту (Екомен) за спеціальністю “менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства” та КНЕУ за фахом “правознавство”. Доктор економічних наук.

Народився 13 липня 1977 року у Києві.