Київська облрада: рекордне недопредставництво і слабке жіноче лідерство

Недопредставництво виборців

Близько третини виборців Київської області не побачили партію, за яку вони проголосували, у складі ради. Відтак Київська облрада стала найбільш недопредставленою серед обласних рад в Україні.      

Це пов’язано з великою кількістю голосів за політсили, які не змогли подолати п’ятивідсотковий бар’єр. Наприклад, відразу чотири партії взяли більше 4% голосів виборців — “Наш край”, “Голос”, “Свобода” і УДАР.

Така ситуація значно покращила результати партій, які потрапили в облраду.

Їхній рівень представництва в облраді став помітно більшим за реальний рівень підтримки у регіоні. Наприклад, партія “Європейська солідарність” отримала 19,54% голосів виборців у регіоні, а в облраді має 29,76% мандатів.

Для порівняння, у 2015 році рівень недопредставництва у цій раді був 13%. І це при тому, що прохідний бар’єр залишився на тому ж рівні — 5%. Частково падіння рівня представництва можна пояснити вищим рівнем конкуренції на останніх місцевих виборах. У 2020 році до облради балотувались 18 партій, а у 2014 році — 14. Але якби хоча б кілька партій з тих, що набрали понад 4%, подолали прохідний бар’єр, рівень недопредставництва був би суттєво менший.

Яка партія завела найбільше колишніх депутатів

Склад облради після виборів оновився на 68%. Загалом було переобрано 27 депутатів попереднього скликання. Десятеро з них представляли інші партії у Київоблраді 7-го скликання.

Особливістю виборів у Київську обласну раду стала відсутність впливових місцевих регіональних політичних проєктів. Лише партія “УДАР” частково підходить під це визначення. 

Тому “прохідні” кандидати домовлялися про місця у списках із великими національними партіями. Симптоматично, що п’ятірка політсил, котрі змогли потрапити у раду, співпала з першою п’ятіркою партій, які отримали найбільше мандатів за результатами місцевих виборів-2020.

Ці вибори стали першими місцевими одразу для трьох партій, які потрапили до облради — “Слуги народу”, “За майбутнє” та ОПЗЖ. Не варто дивуватись тому, що порівняно нові політичні проєкти завели у раду переважно депутатів, котрі не мали мандата у попередньому скликанні.

Лише одна політична сила завела в обласну раду більше ніж половину депутатів минулого скликання — “Європейська солідарність” (56% переобраних). Зокрема у лавах фракції є колишній “самопомічивець” Роман Титикало.

Натомість фракція “Батьківщини” в облраді суттєво оновилася (лише четверо з 14 депутатів були у минулому скликанні).

У цій каденції є колишні депутати “Нашого краю”. Троє з них пройшли під брендом “За майбутнє”, а один — у списку “Слуги народу”. У складі фракції партії центральної влади також є два колишні представники Радикальної партії.  

Більше того, “перебіжчиця” з РПЛ Наталія Гунько — дружина новообраного нардепа від СН Анатолія Гунька. 25 жовтня Гуньку вдалося перемогти на позачергових виборах у 208-му окрузі на Чернігівщині лідера колишньої партії своєї дружини Олега Ляшка.

Як спрацювала виборча квота для області

За новим виборчим законодавством у ради потрапляє кандидат від прохідної партії, який взяв 25% від необхідної кількості голосів для отримання одного мандата і в окрузі якого партія набрала достатньо голосів, аби отримати один мандат (виборча квота).

Виборча квота — “ціна” одного мандата на виборах у раду. Для того, щоб її вирахувати, треба від загальної кількості мандатів у раді відняти кількість перших номерів прохідних партій, які отримують депутатські мандати гарантовано. Далі голоси, які набрали прохідні партії, діляться на решту місць у раді. На виборах у Київоблраду виборча квота склала 4104 голоси. Отже, кандидат у своєму окрузі мав набрати щонайменше 1026 голосів (25% від квоти), аби мати право претендувати на депутатський мандат.

У свою чергу кандидати з єдиного виборчого списку проходили тоді, коли у рейтингових партій були нерозподілені залишки в округах, або коли рейтинг партії був доволі низьким.

Детальніше про те, як працює виборча квота, читайте за посиланням.

71% обраних депутатів потрапили в обласну раду за допомогою виборчої квоти. Решта — за єдиним списком. Троє із них — як перші номери загального списку своїх партій, тому вони не входили до територіальних списків. 

Для порівняння, на виборах у Київраду лише 51% депутатів були обрані за квотою. Фактично квота спрацювала лише для найрейтинговіших партій — УДАРу і ЄС, які завели приблизно три чверті своїх депутатів за територіальними списками. Решта партій провели значну більшість своїх кандидатів за єдиним списком.

Можна зробити висновок, що територіальні списки на виборах в обласні ради виправдали себе більшою мірою, ніж у Києві. Ймовірно, це пов’язано із тим, що агітацію у регіонах ефективніше проводити за допомогою знайомих для місцевих виборців облич, а не за допомогою партійних брендів.

Ще одна особливість виборів-2020 у Київську облраду — значна кількість кандидатів, які змогли взяти 25-відсоткову квоту, але мандат не отримали. Таких кандидатів було 21. Причини їхніх невдач — кращий результат конкурентів по партії в окрузі або недостатня кількість голосів, які взяла партія в окрузі кандидата.

Для ЄС і “Слуги народу” “непрохідними” виявились кандидати, які брали квоту, але посідали третє чи четверте місце від своїх партій в окрузі. Кандидати партій “За майбутнє” та “Батьківщина”, які займали друге місце в окрузі, переважно не потрапляли у раду.

А кандидат від ОПЗЖ Іван Бойченко не потрапив до облради попри те, що взяв 25-відсоткову виборчу квоту та зайняв перше місце з-поміж однопартійців у 9-му окрузі (Броварський район). Очевидно, його партія не змогла взяти квоту на окрузі (набрати 4104 голоси).

У той же час за єдиним списком від партії пройшли кандидати ОПЗЖ Тарас Ващішін і Валерія Барановська, які принесли своїм партіям лише 103 і 179 голосів відповідно.

Їхній однопартієць Олександр Мутель навіть зміг потрапити в облраду за округом, попри те, що особисто приніс партії всього 638 голосів.

Такі приклади доводять недосконалість виборчої системи в Україні та лише умовну наявність “відкритих списків”. Кандидатам, які не змогли домовитись зі своєю партією про високе місце у єдиному списку або перший чи другий номер в окрузі, надзвичайно складно “піднятися вгору” у внутрішньому рейтингу партії та стати депутатами.

Нам вдалося зафіксувати лише шість випадків, коли кандидати на “непрохідних” місцях в окрузі “ламали систему”: брали квоту та здобували мандат. Йдеться про кандидатів від ЄС Андрія Пещеріна (7-й номер у Вишгородському районі), Вадима Пасічнюка (7-й номер у Білоцерківському районі, ТВО 2), Арташеса Татояна (7-й номер в Обухівському районі); кандидатів “Слуги” Юліана Москаленка (7-й номер у Броварському районі) та Андрія Кріпака (8-й номер у Бучанському районі, ТВО 6), а також представника “Батьківщини” Олександра Мартиновського (5-й номер у Білоцерківському районі, ТВО 2).

І такі високі результати мають своє пояснення. Більшість вищеназваних кандидатів об’єднує те, що вони на момент виборів були представниками місцевої влади у регіоні. Андрій Пещерін був депутатом попереднього скликання Київоблради, Вадим Пасічнюк — голова Таращанської районної державної адміністрації, Юліан Москаленко — депутат Баришівської селищної ради, Андрій Кріпак — крюківщинський сільський голова, а Арташес Татоян — депутат Богуславської міської ради.

Це підтверджує, що вибори для депутатів та інших представники місцевої влади — “нерівна гра”, у якій вони мають перевагу з огляду на доступ до бюджетів.

Можна зробити висновок, що, за винятком одного випадку, відкриті списки, як і в Києві, спрацювали лише для двох найрейтинговіших партій регіону.

Сім із десяти кандидатів, які принесли своїм партіям найбільше голосів, були першими номерами у територіальних списках. Це може свідчити про те, що відкриті списки на виборах-2020 слабко стимулювали внутрішню партійну конкуренцію. Партії знали, які кандидати мають найбільшу впізнаваність в округах або фінансову спроможність активно вести кампанію, і відразу ставили їх на прохідні місця у територіальних списках.

Серед депутатів, які набрали найбільшу кількість голосів, немає жодної жінки. Натомість у переліку кандидатів, які взяли найменше голосів в окрузі, проте змогли стати депутатами, відразу п’ять із восьми кандидатів — жінки.

Семеро з десяти були депутатами минулого скликання. Це знову говорить про нерівні умови у веденні кампанії для чинних депутатів. Депутати протягом п’яти років мають доступ до місцевого бюджету і у період виборчої кампанії часто використовують його для гречкосійства.

Наприклад, лідер списку “тягачів” рейтингів партії, експаралімпієць Олег Іваненко (ЄС) використовує свою посаду для гречкосійства вже на декількох виборчих кампаніях підряд.

Так, у липні 2019 року під час позачергових виборів у парламент він піарився на святі Івана Купала у Броварах, на якому роздавали безкоштовну їжу, подарунки, пропонували атракціони, послуги аніматорів і фаєр-шоу.

Фото — “Опора”

А 1 вересня 2020 року вже роздавав подарунки та засоби індивідуального захисту у трьох школах у Броварах і смт Баришівка.

Чи спрацювало гендерне представництво?

У новому скликанні ради лише 27% жінок (23 з 84 депутатів) при гендерній квоті на місцевих виборах 40%.

Водночас у Київській облраді попереднього скликання було лише 18% жінок. Тому квота все ж таки допомогла збільшити представництво жінок у місцевій владі Київщини. 

Найменше жінок зайшло у раду від “Слуги народу” — 14% (лише троє жінок із 22 депутатів). Найбільше — від партій “За майбутнє” і “Батьківщина”.

Українські партії не часто давали шанс на жіноче лідерство у територіальних списках. Серед 45 очільників регіональних списків прохідних партій було лише сім жінок. З них четверо кандидаток від “Батьківщини”, по одній — від партій “ЄС”, “За майбутнє” та ОПЗЖ і жодної від “Слуги народу”.

П’ятеро жінок, чиє лідерство було визнане партіями, змогли потрапити у раду, двоє не отримали мандатів. Втім, лише три кандидатки — лідерки списків (Марина Сапожко із “Батьківщини”, Тетяна Семенова з ЄС і Вікторія Ільєнко із “Батьківщини”) змогли самостійно взяти 25% від виборчої квоти і виправдати таким чином своє лідерство у списках.

Окремої уваги заслуговує результат лідерки 9-го округу від “Батьківщини” Ганни Старикової, яка змогла потрапити в обласну раду, але лише за допомогою другого місця у єдиному списку партії. В окрузі за неї проголосувало 937 виборців, що нижче за 25-відсоткову квоту.

Ганна Старикова — очільниця списку “Батьківщини” в облраду у 2015 році, а також голова обласної ради у 2015–2019 рр. Той факт, що одна з найбільш упізнаваних і публічних представниць партії у регіоні не змогла взяти виборчу квоту, говорить про слабкий рівень роботи над помилками у партбудівництві українських партій. Ті самі люди залишаються на чільних місцях у партійних списках під час різних кампаній незалежно від їхньої репутації та ефективності у роботі з виборцем.

Варто зазначити, що на виборах у Київраду “прохідні” партії значно частіше довіряли жіночому лідерству. Партії “Слуга народу”, “ЄС” і “Єдність” довірили близько половини перших місць у київських округах жінкам.

Показовим також є факт, що лише 11 жінкам вдалося потрапити у раду за квотами. Більше жінок змогли потрапити у раду через загальний список — 12 кандидаток. У той час як 49 чоловіків-кандидатів здобули мандат через квоту і лише 12 — за списком.

До цього можна додати вже зазначений раніше факт: серед десяти депутатів, які набрали найбільшу кількість голосів, немає жодної жінки, а у переліку кандидатів, які взяли найменше голосів в окрузі, проте змогли стати депутатами, відразу п’ять із восьми кандидатів — жінки.

Досить слабкі результати кандидаток в округах можуть бути пов’язані з нижчим середнім майновим станом жінок в Україні та, відповідно, із меншою можливістю залучати до кампанії власні кошти. До прикладу, у списку Forbes за 2019 рік у сотні найзаможніших українців було тільки троє жінок, а частка жінок серед керівників підприємств сягає лише 30%.

Можна стверджувати, що гендерна квота не стимулювала партбудівництво партійних осередків у Київській області. На прохідних місцях у загальному списку часом опинялись “випадкові” кандидатки, які не збирались або не мали змоги активно працювати у своїх округах. Наприклад, п’ятеро жінок, яких провела у раду партія “За майбутнє”, показали п’ять найгірших результатів серед 14 депутатів-переможців партії. Жодна із них не взяла 25% виборчої квоти, набравши від 160 голосів до 861.

Керівниця пресслужби "За майбутнє" Галина Нагорна прокоментувала результати кандидаток партії на виборах у обласну раду:

"Якщо порівнювати результати депутатів, то варто зважати, що наша партія — нова політична сила. І ми намагалися залучати справді нових особистостей з хорошим потенціалом. Жінки, які стали депутатами від «За майбутнє», це справді нові обличчя в політиці. Вони хочуть впливати на процеси в області. Наприклад, Леоніда Пономарьова націлена на відстоювання прав людей з обмеженими можливостями, Інна Шубко — досвідчений педагог, чий досвід дуже доречний при реалізації освітніх реформ. Наталія Капустіна опікується соціальними питаннями".

Як представлені виборці з районів

Сім новоутворених районів Київської області розділили на дев’ять виборчих округів. На два округи поділили Бучанський і Білоцерківський райони, найбільші райони області.

Найбільше депутатів облради 8-го скликання представлятиме Білоцерківський район — 20. Це найбільший район області з населенням близько 440 тис. мешканців. Найменше представляють Вишгородський район — сім депутатів. Це найменший район області (131 тис. мешканців).

Найуспішнішим для партії “ЄС” став Обухівський район, де вдалося взяти п’ять мандатів на одному окрузі. “Слузі народу” та “Батьківщині” найбільше мандатів приніс Білоцерківський район. Партії отримали шість та п’ять голосів у двох округах відповідно. Партія “За майбутнє” взяла найбільше мандатів у Бориспільському районі — три депутата (лише один із яких за квотою). Найкращий результат ОПЗЖ — два депутата у двох округах у Білоцерківському районі.

Найгірші результати “Європейська солідарність” показала у Вишгородському та Броварському районі (по два депутата), “Слуга народу” — у Бориспільському та Вишгородському (також по два депутата). “Батьківщина” не взяла жодного мандата по Вишгородському району та по 6-му округу Бучанського району. ОПЗЖ не має своїх представників у жодному із двох округів Бучанського району.

З точки зору кількості виборців, чиї інтереси представляє один депутат, найкраще “представленими” районами Київської області є Вишгородський і Фастівський. Там на одного депутата припадає 15,1 тис. та 15,3 тис. виборців відповідно. Найменш представлені — Бучанський і Броварський, 22,1 тис. та 22,3 тис. відповідно.

Нагадаємо, депутати місцевих рад не отримують жодної компенсації за свою роботу. Це може стати справжнім викликом для депутатів обласних рад, яким потрібно буде витрачати значні ресурси для того, щоб постійно їздити у регіони до своїх виборців.

Нагадаємо, Рух ЧЕСНО проаналізував проблеми виборчої реформи в Україні та програми кількох партій, які балотувалися на Київщині.

Рух ЧЕСНО спеціально для LB.ua