Куликов, Андрушко та Соколенко навчали громадянській журналістиці

Під час парламентських виборів восени особливої ваги набуде роль простих громадян у фіксуванні порушень та запобіганні фальсифікаціям на виборчих дільницях. За словами Андрія Куликова, громадянські журналісти – чи то просто небайдужі громадяни – стануть «постійним джерелом інформації для професійних ЗМІ». Порушення, зафіксоване навіть за допомогою мобільного телефона, може стати темою для обговорення не лише у соціальних мережах, але й у друкованих виданнях, або навіть телебаченні. Відтак, Сергій Андрушко запропонував активістам простий алгоритм дій – помітити порушення, зняти його на камеру, обробити відео та поширити ролик через соціальні мережі та засоби масової інформації. Для цього журналісту з народу треба мати контакти професійних колег, які б могли підхопити тему, а у разі погроз, стати певною страховкою для автора сюжету. Крім того, Наталка Соколенко порадила напередодні виборів перечитати Закони України, зокрема, про місцеве самоврядування, про вибори та про доступ до публічної інформації, аби знати та використовувати свої права під час висвітлення подій.

Громадянська журналістика в Україні набуває розвитку, проте актуальне питання – чи не повториться у ній проблема журналістики професійної – роз’єднаність. На думку лекторів, не слід дивитися на колег, як на ворогів, треба триматися вкупі, аби встояти проти тиску.

Ганна Грабарська (активістка руху ЧЕСНО): «Для того, аби стати громадянським журналістом, достатньо мати бажання, мужність та мобільний телефон з камерою». 

Андрій Куликов: «Зараз громадянською журналістикою опікуються переважно громадські організації, проте я певен, що незабаром на неї звернуть увагу політичні партії». 

Сергій Андрушко: «Для аматорського ролику важливе, аби його побачили та змогли класифікувати, як порушення». 

Наталка Соколенко: «Ролик повинен бути коротким, як постріл, аби його подивилися».