Медведчук Віктор Володимирович

У 2024 році Віктору Медведчуку та його спільникам оголосили підозру щодо незаконності приватизації державного нафтопроводу "Самара-Західний напрямок" у 2015 році. 

Суд задовольнив позов Мін’юсту щодо заборони 8 проросійських організацій, які координував  Віктор Медведчук. За даними слідства, представники цих організацій планували державний переворот в Україні у лютому 2022 року.

За пропозицією Чехії, Віктора Медведчука, Артема Марчевського та медіаплатформу "Голос Європи" додали до списку санкцій Європейського Союзу. Усі обмеження, які Чеська Республіка застосовувала до них діятимуть для всіх 27 країн-членів ЄС.

Того ж року уряд Чехії вніс Медведчука та Артема Марчевського, сайт  Voice of Europe до санкційного списку.

Того ж року Віктор Медведчук через суд просить повернути йому громадянство й депутатський мандат, а також зняти санкції, накладені РНБО.

У 2023 році Медведчука позбавили права на зайняття адвокатською діяльністю. Згодом Віктор Медведчук подав позов на рішення щодо позбавлення його права на зайняття адвокатською діяльністю.  Також ДБР передало арештовані авто Медведчука та Козака до ЗСУ на суму 1,1 млн доларів США. 

 У тому ж році Зеленський заявив, що припинив громадянство України Віктора Медведчука. Після цього ВР проголосувала за позбавлення його депутатського мандату.

Того ж року Медведчук дав інтерв’ю пропагандистському каналу RT, де заявив, що створює новий "політичний рух" "Другая Украина" в росії. До нього приєдналась низка проросійських українських політиків, медійників. Дехто з них вже мають підозру в державній зраді. 

Через деякий час Медведчук написав велику статтю для проросійського видання, звинувативши Захід і керівництво України у розв'язуванні війни проти росії. Також він дав інтерв'ю пропагандистському каналу "RT", у якому заявив про плани створити новий політичний рух для того, щоб начебто об'єднати "опонентів" Володимира Зеленського.

Згодом Медведчук виступив на білоруському ТБ, де заявив, що в Україні "править неонацизм", українців "залякали та погрожують репресіями" та вони їдуть з країни не через повномасштабну війну, а через "політику та злочинну владу Зеленського". Також він заявив, що він разом з Шарієм збиралися здобути більшість у Раді та "брати владу в країні".

Того ж року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури розглянула дисциплінарну справу стосовно Віктора Медведчука. 

У 2022 році  Віктор Медведчук, підозрюваний у державній зраді, втік з-під домашнього арешту.

Згодом Президент Володимир Зеленський повідомив, що у ході проведеної спецоперації СБУ Медведчука було затримано. В результаті, Медведчука передали рф в обмін на 215 українських військових.

Також Указом Президента потрапив до санкційного списку РНБО, щодо осіб, які прямо або опосередковано підтримали військову агресію росії проти України.

Наприкінці року разом з дружиною Оксаною Марченко були помічені в тимчасово окупованому Криму.

Того ж року у Медведчука виявили "золотий" вагон-ресторан із купою коштовних елементів типу позолоченої вбиральні, самовару тощо.

З 24 лютого по 1 червня 2022 року, згідно аналітики Руху ЧЕСНО, пропустив всі засідання Ради під час війни, щодо яких є дані. 

У липні 2021 року Рух ЧЕСНО знайшов та дослідив монографію, написану на основі докторської дисертації. Тема роботи "Сучасна українська національна ідея і питання державотворення".

11 травня 2021-го Медведчуку та його бізнес-партнеру Тараса Козаку було оголошено підозру в держзраді. 13 травня, у якості запобіжного заходу, політика було відправлено під цілодобовий домашній арешт.

У лютому 2021-го Володимир Зеленський підписав указ про введення в дію рішення РНБО щодо застосування санкцій проти Медведчука, його дружини Оксани Марченко, та ще 6 фізичних і 19 юридичних осіб. Причиною санкцій стало фінансування тероризму. Серед ключових підсанкційних об'єктів опинились ключові медіаактиви політика - телеканали "NewsOne", "112 канал" та ZIK.

Кум президента Російської Федерації Володимира Путіна.

У жовтні 2020-го суд задовольнив позов Медведчука і заборонив розповсюджувати книгу "Справа Василя Стуса".

У серпні 2020 року став одним з ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування. 

Через рішення КСУ всі справи щодо недостовірного декларування мають бути закриті. 

З червня 2020-го року володів акціями телеканалів 1+1 та 2+2 разом з олігархом Ігорем Коломойським. Також Медведчук контролював телеканали "NewsOne", "112 канал" та ZIK.

У вересні 2020 року журналісти Bihus.info виявили активи Медведчука, котрі не потрапили в його декларацію, а саме яхта за $200 млн, гектари болгарського узбережжя та два десяткии об’єктів нерухомості в Україні.

У вересні 2019-го Медведчук подав позов до автора книги "Справа Василя Стуса" Вахтанга Кіпіані з метою заборони книги. За даними ЗМІ, Медведчук, будучи адвокатом Василя Стуса, не ознайомився з матеріалами справи, погоджуючись з прокурором та відмовляючи Стусові в праві на захист міжнародними правниками.

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії "Опозиційна платформа - За життя" номером 3 у списку як член партії. Член однойменної фракції.

Член Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин.

27 травня 2019 року був обраний головою політичної ради "Опозиційної платформи - За життя" і головою стратегічної ради партії. Був найбільшим донором центрального штабу "Опозиційної платформи – За життя" - перерахував 701,6 тисячі гривень.

У липні 2018 року приєднався до партії "За життя", головою якої був Вадим Рабінович.

За даними ЗМІ, ймовірно, у середині 2016 - на початку 2017 року Віктор Медведчук переписав свій бізнес на дружину Оксану Марченко. Також вона володіє нафтовим бізнесом в Росії.

Як зазначають ЗМІ, у 2016 році журналісти програми “Схеми” опублікували розслідування, в якому йдеться, що Медведчук регулярно здійснює прямі авіаперельоти на приватному літаку між Україною і Росією, незважаючи на те, що з жовтня 2015 року Державна авіаційна служба України припинила пряме повітряне авіасполучення між двома країнами. Голова СБУ пояснив, що Медведчуку, як уповноваженому на перемовини з РФ щодо звільнення полонених та політв’язнів дозволено літати до Росії попри закрите між країнами авіасполучення.

17 березня 2014 року США ввели персональні санкції проти переліку осіб, серед яких є і Медведчук, які загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності України, та за підрив демократичних інститутів і процесів в Україні.

За інформацією ЗМІ, 23 червня 2014 року, згідно зі звітом ОБСЄ, представляв на переговорах терористичні організації ДНР і ЛНР.

З 2012 року голова ВГО "Всеукраїнський громадський рух “Український вибір”.

У 2006 році балотувався до Верховної Ради 5 скликання від Опозиційного блоку "Не так!", до складу якого увійшла СДПУ (о).

З червня 2002 по січень 2005 року обіймав посаду Глави Адміністрації президента України Леоніда Кучми.

У 2006 році балотувався до Верховної Ради 5 скликання від Опозиційного блоку НЕ ТАК!", (№3 у списку).

У квітні - червні 2002 року - депутат Верховної ради 4 скликання від СДПУ (о) (№1 у списку).

З 1998 до 2000 року був заступником голови Верховної Ради України Олександра Ткаченка, а з 2000 до 2001 року - першим заступником голови Верховної Ради України Івана Плюща.

У 1997-2002 роках був депутатом Верховної Ради 2 та 3 скликань за округом №73 (Закарпатська область), у 1998 році йшов також і в партійному списку СДПУ (о).

У 1998-2007 роках обіймав посаду голови партії "СДПУ (о)", з 1996 до 1998 року був заступником її голови, до того був членом Політбюро та Центральної Ради партії, а також - головою партійної комісії з питань правової реформи.

З 1992 року очолює Міжнародну адвокатську компанію “БІ.АЙ.ЕМ”. З 1990 до 1997 року був президентом Спілки адвокатів України. Раніше працював завідувачем юридичної консультації Шевченківського району Києва, адвокатом Київської міської колегії адвокатів та експедитором Київського залізничного поштамту.

У 1978 році закінчив юридичний факультет Київського Національного університету ім.Тараса Шевченка. Доктор юридичних наук, академік Національної академії правових наук України, академік Міжнародної Слов'янської академії, дійсний член Академії економічних наук, Заслужений юрист України, професор.