Бондар Віктор Васильович

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Через спротив громадськості станом на початок 2024 року президент не підписав законопроєкт, а отже він лишається нечинним.

У серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування.

У 2020 році Бондар проголосував проти “антиколомойського” закону за основу та в цілому. Цей закон стосувався банківської діяльності. Перед цим Бондар подав 1911 правок до цього проєкту. Рух ЧЕСНО розцінює поправковий спам як шкідливу законотворчу діяльність, яка уповільнює розгляд важливих питань в інтересах певних осіб.

У 2019 році був обраний до Верховної Ради 9 скликання як безпартійний самовисуванець за 191 округом (Хмельницька область). Співголова депутатської групи "За майбутнє". Член Комітету з питань транспорту та інфраструктури.

Того ж року балотувався на посаду Президента України від партії "Відродження" як її член. У червні цього ж року заявив про складання повноважень голови партії та вихід з неї через незгоду з рішенням партії об'єднатись з "Опозиційним блоком" на парламентських виборах.

З 2017 року співголова депутатської групи у Верховній Раді “Партія “Відродження”. З 2015 року - голова партії “Відродження”.

У 2014 році обраний народним депутатом до ВР 8-го скликання за округом № 191 (Хмельницька область), самовисуванець. Член Комітету Верховної Ради з питань Регламенту та організації роботи ВРУ. Прогульник засідань Верховної Ради 8 скликання.

Голосував за "диктаторські закони" 16 січня 2014 року.

Станом на 2013 рік суміщав депутатський мандат із підприємницькою діяльністю.

У 2012 році обирався депутатом Верховної Ради 7 скликання за тим же округом як самовисуванець, увійшов до складу фракції “Партії Регіонів”. У 2014 році вийшов з фракції та з іншими депутатами заснував парламентську групу “Суверенна Європейська Україна”.

Того ж року не надав Руху ЧЕСНО свою біографію, приховав список помічників-консультантів та депутатських приймалень.

З 2011 по 2012 рік — керівник організаційно-розпорядчого департаменту Держмитслужби. З 2010 по 2011 рік перебуває на посаді заступника голови Державної митної служби України комуніста Ігоря Калєтніка.

З липня 2008 до квітня 2009 року був заступником лідера партії “Єдиний центр”, ініціатива створення якої належала голові адміністрації президента Ющенка — Віктору Балозі. З вересня 2007 року обіймав посаду в. о. голови Дніпропетровської облдержадміністрації, а у 2007-2010 роках був губернатором Дніпропетровської області. У 2006-2007 роках працював заступником Голови Секретаріату Президента України Віктора Балоги.

У 2005-2006 роках був міністром транспорту і зв'язку України. З 2000 до 2005 року працював у Секретаріаті Кабінету Міністрів України. За цей час обіймав посади керівника центру інформаційних ресурсів департаменту внутрішньої політики, заступника директора департаменту зв'язків з Верховною Радою України, начальника управління стратегії розвитку інформаційних ресурсів та технологій Секретаріату Кабінету міністрів України.

До того працював юридичним радником, а також на різних керівних посадах у комерційних підприємствах. Закінчив НЮА ім.Ярослава Мудрого за фахом “правознавство” та КПІ, отримавши кваліфікацію “аналітик комп’ютерних систем”.

Не прокоментував походження коштів на заставу у ЦВК.

Офіційна передвиборча програма кандидата.