Парубій Андрій Володимирович

Народний депутат Верховної Ради 6, 7, 8 і 9 скликань, ексголова Верховної Ради та екссекретар РНБО.

У 2020 році ДБР за рішенням суду відкривала справу проти Парубія через перешкоджання виборам перебуваючи на посаді спікера, однак згодом суд закрив справу.

У тому ж році Парубія помітили за “гречкосійством”, під час пандемії коронавірусу він  передавав засоби індивідуального захисту медичним закладам Волинської області від фонду Петра Порошенка.

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії “Європейська Солідарність” номером 2 у списку як безпартійний. Член однойменної фракції. Член Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Парубій називав кандидата у президента Володимира Зеленського “модернізованою версією Януковича”. Після президентських виборів Парубій неодноразово вступав в конфлікти із Зеленським та відмовляв у проведенні позачергових засідань.

У 2016 році Парубія обрали головою Верховної Ради замість Володимира Гройсмана, якого призначили прем’єр-міністром України.

У тому ж році, згідно з декларацією політика, сім’я Парубія жила лише на одну зарплату, яка склала 78 122 гривні. Своєю чергою сім'я Парубія заробила 39 776 гривень, з яких 28 307 гривень склала зарплата, 11 469 гривень – страхові виплати. Таким чином загальний дохід сім'ї за рік склав менше 120 тисяч гривень. Окрім цього Парубій не володів нерухомістю.

У 2015 році Парубій критикував кадрові призначення президента Петра Порошенка, називаючи їх такими, що не відповідали духу нової України та нагадували стару систему.

У 2014 році Парубій обрався до Верховної Ради 8 скликання від “Народного фронту” (№4 у списку), був першим заступником Голови Верховної Ради України. Член Політичної та Військової рад партії. Керівник БО “Благодійний фонд підтримки добровольців”.

У тому ж році був секретарем РНБО, займав цю посаду з лютого по серпень 2014 року.

Проти Парубія того ж року був скоєний замах з використанням бойової гранати. Згодом у МВС повідомили, що замах готував співробітник УДО часів Януковича.

У 2013-2014 році під час Революції Гідності був комендантом Майдану, керівником Самооборони Майдану.

У 2012 році обрався до Верховної Ради 7 скликання від ВО “Батьківщина (№21 у списку) як безпартійний, був членом Комітету з питань науки та освіти. Також увійшов до Політичної ради - керівного органу партії.

У тому ж році Парубій вийшов із “Нашої України”, аргументувавши це інтригами всередині парті, та приєднався до партії “Фронт Змін” Арсенія Яценюка.

У 2012 році Парубій був ініціатором масштабної бійки у Верховній Раді, метою якої був зрив розгляду скандального “мовного закону” регіоналів Вадима Колесніченка та Сергія Ківалова.

У 2010 році Генпрокуратура часів Януковича намагалась зняти з Парубія недоторканість та відкрити справу через кидання димових шашок та яєць у залі парламенту. Події у Раді відбувались на фоні ратифікації сумнозвісних “харківських угод” про продовження перебування Чорноморського Флоту Росії у Криму на 25 років.

У 2007 році був обраний до Верховної Ради 6 скликання від блоку “Наша Україна - Народна Самооборона” (№80 у списку). Був членом Комітету у закордонних справах, головою підкомітету з питань контролю за здійсненням зовнішніх відносин та депутатської групи В’ячеслава Кириленка “За Україну!”.

У 2006 році балотувався до Верховної Ради 5 скликання від блоку “Наша Україна” за непрохідним місцем у списку (№ 353 у списку).

У 2005-2006 роках був головою партії “Народний Союз “Українці!”, що була реорганізована у громадянське об’єднання “Український дім”.

У 2004 році був активним учасником Помаранчевої революції та комендантом Українського дому.

У 2002 році втретє обрався до Львівської обласної ради, був заступником голови облради.

У 2000 році невдало балотувався на проміжних виборах до Верховної Ради за 115 округом (Львівська область) від Соціал-національної партії України.

З 1999 до 2005 року очолював Львівський обласний осередок СНПУ (майбутньої ВО “Свобода”)

У 1998 році балотувався до Верховної Ради за списком блоку “Менше слів”, до якого входила СНПУ (майбутня ВО “Свобода”).

З 1999 до 2002 року працював редактором науково-політичного журналу “Орієнтири”.

У 1996-1999 роках був керівником Товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морським Силам України “Патріот України”.

З 1994 до 1998 року був депутатом Львівської міської ради, головою депутатської групи.

У 1991 році Парубій як голова товариства “Спадщина” був співзасновником Соціал-національної партії України разом з Олегом Тягнибоком, у 2004 році партія перейменувалась на ВО “Свобода”.

У 1990 році обрався депутатом Львівської обласної ради, був секретарем постійної депутатської комісії з питань молоді й спорту.

У 1988-1990 роках був головою товариства “Спадщина”.

У 1987-1991 роках був лаборантом та старшим лаборантом у кількох археологічних експедиціях Інституту суспільних наук АН СРСР.

Закінчив історичний факультет ЛНУ ім.І.Франка та аспірантуру Національного університету “Львівська Політехніка” та фахом “політологія та соціологія”.

Батько - Володимир Парубій, був директором Львівського будинку вчителя, а також депутатом облради. Сестра - Олена Парубій, була начальницею ГУ ДФС у Львівській області.

Народився 31 січня 1971 року в Червонограді Львівської області.