Опис політика
Радник Офісу президента (2020-2023), спікер та радник з інформполітики української делегації в ТКГ (2020-2022). Блогер, політичний і військовий оглядач, організатор психологічних семінарів, актор, підполковник.
У лютому 2024 року журналісти NGL.media з'ясували, що Арестович зумів виїхати за кордон до Нью-Йорку (США) попри заборону виїзду для чоловіків завдяки листу від Головного управління розвідки. За даними ЗМІ, станом на лютий Арестович проживав закордоном більше 5 місяців.
За даними "Української правди", Арестовича також перебував у Монако.
У листопаді 2023 року Арестович заявив про наміри балотуватися на наступних президентських виборах.
Перед цим він опублікував допис з пропозиціями щодо реформ у державній політиці, економіці, обороні тощо. Він підтвердив, що опубліковані ним пропозиції є його передвиборчою програмою.
Серед іншого Арестович пропонував вступ в НАТО "із зобов'язанням не відвойовувати окуповані на момент вступу території, а добиватися їхнього повернення лише політичним шляхом". В одному з ефірів в YouTube він також казав, що "треба виходити на мирні переговори з Росією".
Перед заявою про свої президентські амбіції Арестович почав активно критикувати президента Зеленського. Зокрема він порівнював його з диктатором і писав, що "шкода, яку завдає Україні Зеленський та його команда, стала більшою, ніж користь".
В інтерв’ю російському опозиційному виданню "Медуза” Арестович заявив, що перебуває в конфлікті з Офісом президента, і повідомив, що знаходиться за кордоном.
У вересні 2023 року втрапив у скандал через сексистські висловлювання. В мережу сплив один із психологічних семінарів Арестовича, під час якого він назвав жінок "істотами", яких "хочеться душити". Нардепка Інна Совсун написала заяву на Арестовича про вчинення ним кримінального правопорушення, за ст. 300 ККУ (пропагування культу насильства та жорстокості). Поліція розпочала досудове розслідування з цього приводу.
У травні 2023 року заявив, що "Київ - російськомовне місто" і що столиця після початку повномасштабного вторгнення почала ще більше розмовляти російською мовою.
Того ж місяця Росія внесла його до переліку осіб, причетних до "екстремістської діяльності чи тероризму". А у жовтні Арестовича оголосили в розшук у Росії за кримінальною статтею.
У січні 2023 року був звільнений з посади радника Офісу Президента за власною заявою, в якій написав про свою "принципову помилку".
Це сталося на тлі скандалу через версію Арестовича щодо російського удару по житловому будинку у Дніпрі, який убив 46 людей. В YouTube-ефірі у російського блогера і правозахисника Марка Фейгіна Арестович сказав, що на будинок впала ракета, яку збила українська ППО. Цю версію заперечив командувач Повітряних сил України. Арестович вибачився за скандальну заяву, але незабаром відкликав свої вибачення.
До цього протягом 2022 року потрапляв у інші скандали через свої висловлювання щодо російської мови, жінок в армії і ЛГБТ-спільноти.
Так називав українську культуру "маленькою" і казав, що виступає проти культурної ізоляції від Росії. В одному з інтерв'ю позитивно оцінював історичну роль Радянського Союзу заявивши, що "Нічого краще за Радянський Союз ми поки що на цій території не придумали". Казав, що "Україна перетворюється на гігантську Запорізьку Січ, де ніколи не питали, якою мовою ти говориш".
Називав представників ЛГБТ-спільноти "людьми з девіацією" або "відхиленнями від нормальної поведінки". Казав, що "жінки в армії - це жах". В одному зі своїх дописів розкритикував українських активістів.
У квітні 2022 року повідомив, що йому присвоїли військове звання підполковника.
У березні 2022 року у Білорусі відкрили кримінальну справу проти Арестовича за "вчинення актів тероризму та диверсій на об'єктах Білоруської залізниці". У серпні того ж року Білорусь визнала "екстремістськими" сторінки Арестовича у соцмережах
З 24 лютого 2022 року з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну повернувся в Офіс президента як позаштатний радник попри звільнення з ОП близько місяця тому. Проводив щоденні брифінги в Офісі президента щодо ситуації на фронті.
Також наростив аудиторію соцмережах і здобув популярність як військово-політичний оглядач. Багато з’являвся в українських ЗМІ та телемарафоні, майже щодня брав участь в YouTube-ефірах з російським блогером і правозахисником Марком Фейгіним.
У соцмережах Арестовича прозвали "заспокійливим" через його позитивні прогнози та спокійну аналітику у перші тижні повномасштабного вторгнення. Зокрема стала відомою його фраза про те, що війна скінчиться за "два-три тижн". Арестович пояснював, що озвучив цей прогноз в середині березня, і, що він стосувався активних боїв біля Києва. Наприкінці квітня він заявив, що за "два-три тижні" завершиться наступ російських військ на сході.
Арестович у перші дні великої війни на брифінгу в ОП запевняв, що "Путін не буде бити по цивільних об'єктах" і казав, що у росіян закінчуються ракети.
У ніч перед повномасштабним вторгненням на одному з телеканалів Арестович казав, що загострення війни на сході "майже неминуче", а от напад армії РФ з усіх інших напрямів — "елемент російської дезінформації та тиску". Він заявив, що наступ на Київ з півночі “майже неможливий”.
У січні 2022 року звільнився з посади позаштатного радника голови Офісу президента та з посади спікера української делегації в ТКГ, хоча, за повідомленням Офісу Президента, Арестович не підписував заяви на звільнення.
Арестович тоді розкритикував чинну владу за слабкість на тлі скандалу із поверненням експрезидента Петра Порошенка в Україну.
Того ж січня потрапив до бази "Миротворця" як "професійний провокатор" за "здійснення інформаційних диверсій на користь російських загарбників".
На посаді спікера української делегації в ТКГ та радника голови ОП відзначився рядом скандальних висловлювань. Так на прохання написати пост у Facebook щодо засідань ТКГ українською мовою послав користувача "на х*й".
Казав, що є прихильником "української російської мови" і що "культурні війни" проти російської мови та культури треба припинити. Пропонував офіційно перейменувати Україну на "Русь-Україну", щоби відібрати в Росії бренд "руських".
Казав, що телеканали, наближені до кума Путіна Віктора Медведчука, "не є нашими ворогами" та привітав "їхню професійну діяльність".
Як спікер ТКГ поширив версію окупантів про смерть українського військового у російському полоні, чиє тіло повернули зі слідами побоїв. Арестович спочатку заявив, що військовий сам здався в полон бувши п’яним і помер від алкогольної або наркотичної інтоксикації, а незабаром перепросив за дезінформацію і пояснив, що сталась "технічна помилка".
"Європейська солідарність" звинувачувала Арестовича в сексизмі, коли він заявив, що партія "ЄС" "скотилася до рівня жіночого гуртожитку ПТУ".
У грудні 2020 року Арестович призначений позаштатним радником голови Офісу Президента Андрія Єрмака з питань стратегічних комунікацій у сфері нацбезпеки та оборони.
У жовтні того ж року був призначений радником з інформаційної політики та спікером української делегації у Тристоронній контактній групі (ТКГ) на Мінських переговорах з Росією, яку тоді очолював Леонід Кравчук. До Арестовича в української делегації у ТКГ не було посади спікера. Його призначили незабаром після звільнення першого заступника голови української делегації Вітольда Фокіна через його суперечливі заяви щодо війни Росії проти України на Донбасі.
У 2019 році в одному з інтерв’ю Арестович передбачав, що повномасштабна війна Росії проти України почнеться у 2022 році.
У 2018-2019 році, за його власними словами, служив у зоні ООС у складі 72-ї механізованої бригади як помічник начальника розвідки. До цього, за власними твердженнями, воював на добровольчих засадах, здійснивши загалом 33 бойові виходи за лінію фронту. Арестович публікував фото семи нагород за військову службу, виданих йому протягом 2014-2019 років.
У 2018 році отримав звання майора ЗСУ.
У 2017 році Арестович у дописі в Facebook зізнався, що "багато брехав із 2014 року" та займався "пропагандистською роботою".
У 2016-му піддався критиці через свою заяву про те, що "АТО – це великий курорт для хлопчиків", де він не бачив "жодної людини, яка страждає".
З 2014 року займався підготовкою бойових з'єднань у рамках програми "Народний резервіст", організатор благодійного фонду для надання психологічної підтримки військовим у зоні АТО.
Після Революції Гідності почав регулярно з'являтися як військовий експерт у багатьох загальноукраїнських ЗМІ. Почав активно вести блог у Facebook, де має станом на 2023 рік понад 800 тисяч підписників, та свій YouTube-канал. Тоді ж став засновником школи мислення Apeiron.
Під час Революції Гідності презентував свій план "зміни системи в Україні" під назвою "Стратегія теплого океану".
Після звільнення з армії і до 2013 року активно знімався у рекламі та виконував епізодичні ролі у фільмах. Загалом зіграв у 17 російських та українських стрічках, зокрема "Повернення Мухтара" та "Брат за брата-2".Також брав участь у шоу "Навчіть нас жити" на телеканалі ICTV як сімейний психолог і ведучий.
У 2012 році зіграв роль банківського службовця, який переодягався у співачку Люсю Зайцеву у фільмі "Не бійся, я поряд", що згодом породило меми про "Люсєньку", які переважно використовували політичні опоненти Арестовича.
У 2009 році був призначений заступником голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, однак вже за три місяці був звільнений за власним бажанням.
Того ж року разом з колегою по партії "Братство" Дмитром Корчинським організували ініціативу "Геть усіх", вимагаючи відставки усіх посадовців і політиків. Був одним з координаторів акцій "Геть усіх" на Майдані Незалежності.
У 2008 році на одному з заходів партії "Братство" Арестович передбачив анексію Криму РФ.
У 2007-му став співзасновником компанії з виробництва фільмів "Aegis Artist Group".
У 2005-му звільнився зі служби в ГУР. За його словами, дослужився у розвідці до звання капітана. Сам Арестович пояснював що звільнився, бо мав розбіжності з командуванням після Помаранчевої революції.
Того ж року вступив до партії "Братство", був заступником голови партії Дмитра Корчинського. Разом вони неодноразово брали участь у конференціях "Міжнародного євразійського руху" Олександра Дугіна у Росії, на яких Арестович зокрема засуджував Помаранчеву революцію.
Вже у 2022 році Арестович запевняв, що перебув у Росії як співробітник Головного управління розвідки, тому і заяви робив відповідні.
У 2003 році вступив до авторської школи "Человек среди людей" російського психолога Авессалома Подводного, де навчався протягом 7 років до 2010-го року. Також вивчав теологію в київському інституті святого Томи Аквінського.
З 2000 року проводить психологічні семінари й тренінги.
У 1999-2005 служив у Головному управлінні розвідки (ГУР) Міноборони України, яке тоді очолював Ігор Смешко. Сам Арестович казав, що Смешко "зіграв дуже позитивну роль" в його долі.
Арестович розповідав, що служив в Департаменті стратегічних досліджень Міноборони. У 2022 році начальник ГУР МО Кирило Буданов відповідаючи на питання чи служив Арестович у розвідці сказав наступне: "Колись, наскільки я пам'ятаю, проходив тут службу. Це було давно, треба підняти дані. Наскільки пам'ятаю — так".
У 1998 році закінчив загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ. За його словами, має диплом військового перекладача. Арестович також казав, що навчався у Міжнародній мовній школі у Великій Британії.
У 1993-му почав грати в сучасному Київському театрі-студії "Чорний квадрат". Працював там актором у 1990-2000 роки. Загалом у театрі "Чорний квадрат" виступав з перервами протягом 17 років - до 2010 року.
Тричі був одружений. Має дві доньки і одного сина.
У 1992 році після закінчення школи вступив на біологічний факультет університету ім. Тараса Шевченка. У інтерв’ю розповідав, що через рік покинув навчання у виші.
Народився 3 серпня 1975 року у місті Дедоплісцкаро, Кахетія, Грузія. За його словами, має білоруське та польське коріння по батьківській лінії, та російське – по материнській.
Посади
-
2022-02-24 — 2023-01-17Позаштатний радник Офісу президента України
-
2020-12-01 — 2022-01-17Позаштатний радник глави Офісу президента України
-
2020-10-28 — 2022-01-17Радник з інформаційної політики голови делегації України в Тристоронній контактній групі
-
2020-10-28 — 2022-01-17Спікер делегації України в Тристоронній контактній групі