Ківалов Сергій Васильович

Депутат Верховної Ради 3-8 скликань, голова ЦВК (у 2014), очільник Вищої ради юстиції (2001-2004). Президент Національного університету "Одеська юридична академія".

У 2023 році СБУ оголосила підозру помічниці екснардепа Ківалова Тетяні Грабович в злочинах проти національної безпеки України за п’ятьма статтями ККУ. Слідство встановило, що вона у 2014 році переїхала до москви, де отримала російське громадянство. Також Грабович входить до складу топменеджменту центрального офісу "роснафти" та публічно підтримувала збройну агресію рф.

Цього ж року НАБУ почало перевірку директора Одеського територіального управління НАБУ Володимира Деуліна, а саме обставин отримання ним нагороди від Сергія Ківалова.

17 червня 2022 року Сергій Ківалов відвідав Молдову та таємно зустрівся з соратником патріарха Кирила - митрополитом Кишинівським Володимиром. За даними джерел УП у розвідці, росія розглядала Ківалова як одного з можливих гауляйтерів у разі окупації Одеси.

За даними ЗМІ, Сергій Ківалов залишив Україну за два дні до повномасштабного вторгнення. Він виїхав рейсом Київ-Лондон та перебував у Дубаї. Згодом, за даними його публікацій та фото у Facebook, він повернувся до України.

21 вересня 2020 року на з’їзді Української морської партії Сергія Ківалова висунули кандидатом на посаду міського голови Одеси, не обрано. Того ж року балотувався до Одеської міської ради від Української морської партії, не обрано.

У липні 2019 року із записів НАБУ стало відомо про причетність Сергія Ківалова у підкупі суддів Окружного адміністративного суду Києва. Справа стосувалась втручання керівництва Окружного адмінсуду в ухвалення рішень, вплив на роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів та організацію прийняття завідомо неправосудних рішень.

З 2016 року був членом фракції “Опозиційний блок”, до того був позафракційним.

У 2015 році балотувався на посаду Одеського міського голови від Української морської партії Сергія Ківалова, не обрано

Тоді Ківалов на своїй сторінці у Facebook заявив, що знімає свою кандидатуру на виборах міського голови. Оскільки, не хоче аби знову пролилась кров та після того, як до його двору кинули гранату.

Також кандидував до міської ради першим номером від тієї ж партії. Ківалова обрали депутатом Одеської міської ради, однак він вибув та не набув повноважень.

26 серпня 2014 року голова Одеської обласної державної адміністрації Ігор Палиця повідомив генерального прокурора про скоєння Ківаловим кримінального правопорушення, передбаченого ст. 110 КК України (Зазіхання на територіальну цілісність та недоторканність України). Тоді  у 2015 році ГПУ відновила справу проти Ківалова. 

Приводом для звернення до ГПУ була стаття "Пора готувати Конституцію для Одеської області", яку Ківалов опублікував у тижневику  2014 року.

Ківалов голосував за “диктаторські закони” 16 січня 2014 року.

У 2014 році був обраний народним депутатом 8 скликання за округом №135 (Приморський район м.Одеси), самовисуванець. Член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя. З 2001 року (з перервою у 2007-2014 роках) є головою Української морської партії Сергія Ківалова.

У лютому 2013 року Путін нагородив медаллю Пушкіна Сергія Ківалова за "великий вклад у збереження, популяризацію російської мови та культури". 

У 2013 році за інформацією УП, Одеська Юридична Академія, яку очолював Сергій Ківалов, примусово зганяла студентів академії на антимайдан до Києва та відраховувала студентів, учасників Євромайдану.

Співавтор скандального закону “Про засади державної мовної політики”, що був прийнятий у 2012 році. Закон врегульовував введення регіональних мов, визнаний неконституційним. 

З 2012 до 2014 року обраний народним депутатом ВР 7 скликання, обраний за тим же округом від Партії регіонів. Член однойменної фракції, вийшов з неї 4 липня 2014 року.  

У 2006 та у 2007 роках був обраний народним депутатом 5 та 6 скликань від Партії регіонів. Член Партії регіонів (2007-2014). Голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.

З лютого 2004 року до грудня 2004 року був головою ЦВК. Цього ж року Ківалова звинуватили у фальсифікації результатів виборів Президента України. Після визнання Верховним Судом України результатів другого туру виборів недійсними, Верховна Рада звільнила Ківалова з посади голови ЦВК.

З 2001 до 2004 року очолював Вищу раду юстиції.

З 2003 року був членом академії правових наук України. 

У 2002 році обраний народним депутатом 4 скликання за 136 округом, висувався від Української морської партії, був її членом. Член фракції “Єдина Україна”, член комітету з питань правової політики.

У 2001 році Ківалов заснував “Українську морську партію”.

З 1998 року очолює Одеську національну юридичну академію (нині — Національний університет “Одеська юридична академія”).

У 1998 році обраний народним депутатом 3 скликання як безпартійний самовисуванець за 135 округом (м.Одеса), тоді ж безуспішно балотувався до Одеської міської ради також як самовисуванець. Був членом фракції СДПУ(о). 

У 1994-1998 роках був депутатом Одеської міської ради, у 1990-1994 роках - депутат Жовтневої районної у місті Одеса ради.

З 1987 до 1989 року був старшим викладачем, начальником циклу адміністративного права й адміністративної діяльності в Одеській школі міліції. До цього працював на керівних посадах в органах внутрішніх справ, був викладачем та головою профкому Свердловського юридичного інституту.

Гречкосій. Фігурант антикорупційних розслідувань. Фігурант 5 антикорупційних розслідувань щодо тендерних махінацій. 

Закінчив Свердловський юридичний інститут, юрист.

Сергій Ківалов був нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого IV ст. (2011), V ст. (2004). Також Орденом "За заслуги" I ст. (2002), II ст. (1999), III ст. (1997).

Народився 01.05.1954 року в м. Тирасполь, Молдова.