Джемілєв Мустафа Абдульджеміль оглу

Народний депутат 3-9 скликань (з 1998 року), протягом майже 20 років був головою Меджлісу кримськотатарського народу (1991-2013), у 2014-2019 Уповноважений Президента у справах кримськотатарського народу, один із лідерів кримськотатарського національного руху, правозахисник, дисидент, політичний в'язень в СРСР

У 2019 році обраний нардепом 9-го скликання від "Європейської Солідарності" (№6 у списку, безпартійний). Того ж року також був довіреною особою кандидата у президенти Петра Порошенка за 216 округом (м. Київ). Член фракції "ЄС" у Верховній Раді. Член Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, національних меншин і міжнаціональних відносин. Член Постійної делегації в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва.

У 2014-2019 – уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу.

У 2014 році обраний нардепом 8-го скликання від БПП (№5 у списку). Голова підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин, жертв політичних репресій Комітету з питань прав людини. Прогульник засідань Верховної Ради 8 скликання.

Був одним з основних проукраїнських політичних діячів Криму під час Кримської кризи. Брав участь у мітингах і домагався деескалації ситуації на півострові, за чотири дні до псевдореферендуму мав телефонну розмову з президентом Росії Володимиром Путіним. У липні 2014-го подав позов проти РФ до Європейського суду з прав людини у зв'язку з порушенням прав і свобод кримських татар.

Після анексії Криму російська влада на п’ять років заборонила Джемілєву в'їзд до Росії та Криму, а у 2019-му продовжила цю заборону ще на 15 років. Джемілєв у зв'язку з цим звернувся зі скаргою Європейського суду з прав людини.

У 2012 році обраний нардепом 7-го скликання від ВО "Батьківщина" (№12 у списку). Голова підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин, жертв політичних репресій Комітету з питань прав людини. Згодом приєднався до тимчасової спеціальної комісії ВР з питань Автономної Республіки Крим, постійної делегації у ПАРЄ.  

У 2013 році склав повноваження голови Меджлісу кримськотатарського народу після 23 років на цій посаді. Його наступником було обрано Рефата Чубарова.

Джемілєва двічі висували на здобуття Нобелівської премії миру: у 2009 році його кандидатуру висунув Перший Всесвітній конгрес кримських татар, у 2011 році - Товариство захисту пригноблених народів.

У 2007 році обраний нардепом 6-го скликання від блоку "Наша Україна - Народна Самооборона" (№27 у списку). Голова підкомітету з питань корінних народів, національних меншин, етнічних груп та депортованих народів Комітету з питань прав людини.

У 2006 році обраний нардепом 5-го скликання від блоку "Наша Україна" (№45 у списку). Голова підкомітету з питань корінних народів, національних меншин, етнічних груп та депортованих народів Комітету з питань прав людини.

У 2002 році обраний нардепом 4-го скликання від блоку "Наша Україна" (№28 у списку). Голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій.

У 1998 році вперше обраний народним депутатом – потрапив до Верховної Ради 3-го скликання від "Народного Руху України" (№9 у списку, позапартійний). Він і Рефат Чубаров стали першими представниками свого народу в українському парламенті. Джемілєв був членом Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Входив до фракції Народного Руху.

З 1999-го - голова Ради представників кримськотатарського народу.

У 1991 році Курултай кримськотатарського народу обрав Джемілєва головою Меджлісу. Після обрання Джемілєв склав повноваження голови ОКНР.

У 1989-1991 очолював Організацію кримськотатарського національного руху (ОКНР). Дружина Джемілєва Сафінар з початку 1990-х очолює Лігу кримськотатарських жінок.

У 1987-1989 керував Центральною ініціативною групою національного руху кримських татар, яка висувала вимоги повернення кримських татар на Батьківщину і відновлення автономії Криму на основі права кримськотатарського народу на самовизначення.  

У 1986 році остаточно звільнений з радянських тюрем, у 1987-му переїхав до Бахчисараю.

У радянські часи був учасником дисидентського руху, займався правозахистом та боротьбою за права кримських татар. Був одним з ініціаторів створення "Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР".

Протягом 1966-1983 років загалом був засуджений сім разів та провів у радянських тюрмах та трудових таборах понад 15 років за свою дисидентську і правозахисну діяльність. Найвідоміший процес над Джемілєвим в Омську висвітлювали майже усі західні медіа через сухе голодування, яке тривало 303 дні. Під час перебування на волі у різні роки працював слюсарем, електрослюсарем, токарем, різноробом, інженером у радгоспі.

У 1962 році вступив до Ташкентського інституту іригації та меліорації сільського господарства, звідки у 1965-му був виключений за дисидентську діяльність.

У 1959 році після закінчення школи намагався вступити до Середньоазійського державного університету, та не зміг через заборону приймати до університету кримських татар. Тоді пішов працювати токарем на Ташкентському авіаційному заводі, брав участь у нелегальній молодіжній організації "Союз кримськотатарської молоді". Коли його розігнали, Джемілєва звільнили з роботи, за ним почався нагляд КДБ.

Народився 13 листопада 1943 року у Криму під час німецької окупації. Після приходу радянських військ, 18 травня 1944 року, разом з усім кримськотатарським народом менш ніж піврічний Мустафа та його сім'я були депортовані радянською владою до Узбекистану.